- специфіка
- [спеици/ф'іка]
-кие, д. і м. -ф'іц'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
специфіка
Смотреть что такое "специфіка" в других словарях:
специфікатор — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
специфікація — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
специфікований — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
специфікувати — дієслово недоконаного і доконаного виду … Орфографічний словник української мови
специфікуватися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
специфічний — прикметник … Орфографічний словник української мови
специфічність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
специфічно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
специфікувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. 1) Проводити специфікацію (у 1 знач.) чого небудь; класифікувати. Специфікувати книжки. 2) Складати специфікацію (у 2 знач.) чого небудь. Специфікувати прилад … Український тлумачний словник
специфікація — ї, ж. 1) Визначення і перелік специфічних особливостей чого небудь; розподіл на класи, групи за спільними ознаками, властивостями; класифікація. || Перелік, що містить всі види й сорти товарів, які входять у дану партію, із зазначенням місця,… … Український тлумачний словник
специфікатор — а, ч. Той, хто здійснює специфікацію яких небудь матеріалів … Український тлумачний словник
